усі, мабуть, були у Києві. Київ-дуже гарне місто , але сьогоднішня історія не про архітектуру. Київ ще знаменитий , як то кажуть іноземці , паблік транспортом. Історії про українські маршрутки розходяться у них , як досвід комунікації з марсіанами, настільки воно для них нове. Якось я зі знайомими приїхав до Києва на хрестини племінника, і вже трошки опаздував , тому викликав таксі. Хвилин через 10 приїхала маленька собі шкода, двудверна, як то кажуть перделка. Вийшов з неї невисокий чоловічок , мені десь по пояс, загрузив наші речі і все там таке. Ну ми такі три шафи всілися в тісну машинку і водій з нами. Їхать ми мали десь годину і вже предвещали затерплі ноги, коли водій нас спитав :"вам бистро, чи очень бистро?"
-"не ну пошвидше якшо можна"- кажу я.
не встиг я і договорити , як дядько своею маленькой ручкой передвинув рукчу коробки передач , маленькой ножкой ,37 розміру, натиснув на педальку, і улетіли ми по ощущеніям , в стратосферу. 110 кілометрів по трасі це конешно круто, але по центру нічного міста ще лутше .
В результаті ми подолали шлях за 15 хвилин і обігнали три поліцейські пріуси. Швидке місто можна подолати тільки на швидкості.
  

казка про Піддубного.

Мій батько розказував мені казку про Івана Піддубного. Якось Іван , який був командиром артилерійського розрахунку , поїхав зі своею ротою на полегон. Артелеристи стріляли по баржі на річці доки не дали команду відставити. У розрахунку Івана лишилося ще три набої, які вже було списано. Щоб добру не пропадати вони вирішили вистрілити кудись навмання. гепнули тнричі. Приїхав командив, побачив що дуло було повернуто в іншу сторону і спитав чи вони стриляли після команди. ті зізнались що стреляли. тоді він наказав ідти в сторону стрільби і шукати воронки. Пройшов Іван 11 кілометрів і побачив хутір. Оглянувши ділянку вони помітили три воронки. Але жодної людини. потім пішли інспектувати погріб на горілку. Там побачили пяного чоловіка в обнімку з коровою. Коли він протверезів молвив , що копав собі картоплю. а дядько був заподенец і все цем сказано. "копав собі ту бульбу , і народило її цьго року до едрені мать , і тут щось як гепне перед хатою. думаю корова мину зачепила , а ні , стоїть намісці. Потім на городі гепне , і покотиться бульба по даху. Стою , думаю , якщо перший був недоліт , другий переліт , то третій точно в хату залетить. Узяв горілку , корову і сховався в погрібі".

після цьго начальник позвав к собі Піддубного і сказав:

" ну тепер до твого прізвиська Піддубний додалося ще й і Підсінний "

а той питае чому саме підсінний

" бо хутір що ві розгепали називався Підсінний".